Лікування зобу

Лікування зобу

Зоб – це патологічне збільшення щитовидної залози через гіперплазії у її тканини, і скупчення колоїду або збільшення сполучної тканини. У залежності від виробництва гормонів щитовидної залози розрізняють наступні види зобу:

• Еутареоідний зоб (нормальна продукція гормонів щитовидної залози)
• Тиреотоксичний або Гіпертіреоідний зоб (підвищене вироблення гомоном щитовидної залози)
• Гіпотіреоідний зоб (знижена вироблення гомоном щитовидної залози)

Виділяють 5 ступенів збільшення щитовидної залози від 1 ступеня (заліза не здається збільшеною, при сглативаніі можна обмацати тільки її перешийок) до 5 ступеня (заліза сильно збільшена, у дещо яких випадках вона звисає з шиї у вигляді мішка). Безпосередньо зобом, тобто патологією, вважають збільшення щитовидної залози 3-5 ступеня. Збільшення щитовидної залози 1-2 ступеня при відсутності симптомів її гіпо-або гіперфункції, обмацує вузлів, симптомів аутоімунного ушкодження залози (присутність у крові антитіл антитиреоїдну) може вважатися як варіант норми, і не вимагає лікування зобу.

Рівномірне збільшення щитовидної залози вважають дифузним зобом, гіпертрофію її деяких ділянок, які виявляються при обмацуванні називають вузловим зобом, злягання ущільнених ділянок з дифузним збільшенням всієї залози називається змішаним зобом. При утворенні зобу з додаткової щитовидної залози або аномально разросшейся її тканини говорять про ектопірованном зобі, лінгвальних, загрудинної, сублінгвальному, ретротрахеальном.

Виникнення зобу може бути спровоковано недоліком йоду у воді та грунті, виробництвом особливих тіреостімулірующіх і тіреоблокірующіх антитіл, вродженими змінами біосинтезу тиреоїдних гормонів і тиреоглобуліну через генетично обумовленої недостатності спеціальних ферментних систем (наприклад, зоб Пендреда, синдром Пендреда, який характеризується глухотою в сукупності з зобом, що з’явилися при зміні йодізаціі тиреоглобуліну). Причиною виникнення зобу можуть стати хронічні хвороби нирок та шлунково-кишкового тракту, які сприяють втрати йоду організмом, фізіологічна потреба в збільшеній кількості йоду в пубертатному періоді, при вагітності, лактації, тривалий прийом лікарських препаратів, які здатні порушувати біосинтез тиреоїдних гормонів. Патологічне збільшення щитовидної залози при ряді хвороб, різних за своїм розвитком, раніше називали узагальнюючим терміном-спорадичний зоб, але все-таки в міру вдосконалення способів вивчення функції і морфології щитовидної залози такий термін втратив своє колишнє значення.

При дослідженні дифузного еутиреоїдного зобу в тканини залози не знаходяться відмінності від нормальної структури, тиреотоксический зобу відзначаються симптоми, які притаманні для гіперфункції залози, гіпотіреоідного зобу в тканини залози найбільш часто всього виявляються гістологічні порушення, які властиві для аутоімунного тиреоїдиту. При вузлових стадіях зоба на тлі збільшення фолікулярного епітелію і скупчення колоїду зрідка відзначаються сліди перенесених раніше крововиливів, кальціфікати. Збільшення при вузлових формах зобу спостерігається приблизно в 1-3% випадків.

Клінічна картина при різноманітних видах зобу має узагальнюючі риси. При зобі великих розмірів хворі скаржаться на відчуття тиску в районі передньої поверхні шиї, відчуття нестачі повітря з-за компресійного зменшення трахеї, дисфагію, осиплість голосу. До такої клінічній картині, що збільшується з розростанням розміру зоба можна додати нестандартні прояви: симптоми гіпотиреозу та симптоми, які притаманні для тиреоїдит, при гіпотіреоідном зобі, ознаки гіпертиреозу і тиреотоксикозу при дифузному або вузловому зобі токсичному.

Діагноз для лікування зобу визначається на підставі огляду і обмацування щитовидної залози. Для визначення діагнозу конкретної хвороби, яка супроводжується формуванням зобу, суміщають клінічні та анамнестичні дані, а при потребі в спеціалізованому відділенні лікарні призначають додаткове біохімічне та інструментальне обстеження, яке полягає у визначенні в крові концентрації тиреоїдних гормонів, тиреотропного гормону, титру класичних антитиреоїдну, тіреостімулірующіх і тіреоблокуючих антитіл, обстеження поглинання радіонуклідів йоду або технецію, сканування залози, тонкоголкової біопсію, ехографію.

Лікування зобу

Лікування зобу визначається згідно з його форміою. При дифузному, еутиреоїдного та гіпотіреоідном зобі призначають ліки, що складаються з тиреоїдних гормонів. Вибір медикаментів і дозування залежать від форми і стадії зоба, віку пацієнта, супутніх хвороб і ряду інших факторів. Лікування тривале, нерідко довічне (при збереженій, незважаючи на повне зникнення зобу, гіпофункції залози).

При ендемічному зобі призначають тіреокомб, який заповнює брак йоду і сприяє скороченню розмірів зобу завдяки зниженню продукції гормонів під впливом підвищеної концентрації тиреоїдних гормонів у крові. Потрібно пам’ятати, що застосування великих доз йоду або препаратів його містять з профілактичною метою може спровокувати важко піддається виліковування тиреотоксикоз (базедовіфіцірованний ендемічний зоб). При тривало не лікування ендемічному зобі застосування лише медикаментів йоду неефективно, так як захоплення залозою потрапляє йоду не відбувається через атрофії фолікулярного епітелію щитовидної залози і формування сполучної тканини.

Лікування змішаних або вузлових форм зобу, де-не-будь форм дифузного токсичного зобу і (дуже рідко) тиреоїдит хірургічне, при інших формах зоба, призначають медикаментозне лікування.

Профілактика появи зобу полягає в застосуванні йодованої повареної солі або йодованої питної води в районах, ендемічних щодо зобу, у контролюванні вмісту у воді домішок, які здатні викликати осад йоду з води. Денна потреба людини в йоді становить приблизно 200 мкг. Способами профілактики появи зоба є також обмеження застосування йодовмісних рентгеноконтрастних препаратів, контролювання за лікуванням медикаментами, які містять йод, своєчасне діагностування та лікування хвороб нирок і шлунково-кишкового тракту.