Лікування хронічного бронхіту

Хронічний бронхіт – хронічне запальне захворювання бронхів, що супроводжується постійним кашлем з відділенням мокротиння не менше 3 місяців на рік упродовж 2 років і більше. При цьому зазначені симптоми не пов’язані з будь-якими іншими захворюваннями бронхопульмональні системи, верхніх дихальних шляхів, інших органів і систем.

Наведене визначення хронічного бронхіту є принципово важливим, тому що, по-перше, дозволяє чітко виділити і діагностувати хронічний бронхіт як самостійну нозологічну форму і, по-друге, спонукає терапевта до проведення диференційної діагностики із захворюваннями легенів, які супроводжуються кашлем з відділенням мокротиння (пневмонія , туберкульоз та ін.) Хронічний бронхіт є широко поширеним захворюванням, яке діагностують у 3-8% дорослого населення.

Лікування хронічного бронхіту

Лікування при загостренні хронічного бронхіту складається:

* Усунення етіологічних факторів (відмова від куріння, ycтраненіе професійних шкідливостей, санація вогнищ хронічної інфекції);
* Лікувальне харчування (збалансована дієта з достатнім вмістом вітамінів, збагачена білком);
* Проведення антибактеріальної терапії.

Антибактеріальне лікування хронічного бронхіту проводиться в період загострення гнійного хронічного бронхіту протягом 7-10 днів (при вираженому тривалому загостренні – іноді протягом 14 днів). При хронічному бронхіті використовують наступні групи антибактеріальних препаратів: антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурану, антисептики (Діоксидин), фітонциди, а також трихопол (метронідазол).

Антибіотики при хронічному бронхіті

Антибіотики призначають з урахуванням чутливості мікрофлори мокротиння до них. За даними Ю.Б. Бєлоусова та співавторів (1996), основними збудниками при загостренні хронічного бронхіту є: Hae mophi lus iпfluепzае (50%), Streptococcus рпеu moniае (14%), Рsеudо mопаs аегugiпоsае (14%), Moraxella (Neiseria або ВГА nhamella) catarra lis ( 17%), Staphy lococcus Аu reus (2%), інші (3%).

При призначенні антибактеріальної терапії беруть до уваги такі обставини: М. iпfluепzае резистентна до бета-лактамних антибіотиків (пеніциліну і ампіциліну), еритроміцину. Останнім часом повідомляється значну поширеність штамів Str. p neumoniae, резистентних до пеніциліну та інших бета-лактамних антибіотиків, макролідів, тетрацикліну. У багатьох хворих загострення хронічного бронхіту обумовлено хламідіями, легіонелами і мікоплазмами. У цих випадках високоактивні макролідні антибіотики – азитроміцин, рокситроміцин, ровамицин. Ці препарати добре проникають в бронхіальну систему, тривало зберігаються в тканинах у достатньої концентрації, накопичуються в поліморфноядерних нейтрофілах і альвеолярних макрофагах.

При виявленні грампозитивної кокової флори найбільш ефективно призначення напівсинтетичних пеніцилінів, переважно комбінірованниx (Ампіокс), або цефалоспоринів (цефалексин, цефотаксим); при грамнегативною кокової флори – аміноглікозидів (гентаміцин або амікацин) або цефалоспоринів останнього покоління (цефтазидим).

У ряді випадків можуть бути ефективні антибіотики широкого спектру дії: макроліди (еритроміцин, олеандоміцин), тетрацикліни, особливо продовженого дії (метациклін, рондоміцін, доксициклін).

Таким чином, за сучасними уявленнями, препаратами I ряду при лікуванні загострення хронічного бронхіту є ампіцилін і амоксицилін, в тому числі в комбінації з інгібіторами бета-лактамаз і клавулановою кислотою (АУГМЕНТИН, амоксиклав) або сульбактамом (уназін), пероральні цефалоспорини II або III покоління – цефуроксим, цефотаксим, цефтазидим, фторхінолонового препарати – офлоксацин, ципрофлоксацин, пефлоксацин. При підозрі на наявність мікоплазм, хламідій, легіонелл при загостренні хронічного бронхіту ефективні макроліди, особливо азитроміцин, рокситроміцин або тетрацикліни (доксициклін та ін). Можливо також комбіноване застосування макролідів і тетрациклінів.

Сульфаніламідні препарати широко застосовуються при загостренні хронічного бронхіту. Вони володіють хіміотерапевтичне активністю щодо грампозитивних і грамнегативних флори. Зазвичай призначають препарати продовженого дії: бісептол, сульфамонометаксін, сульфадиметоксин.

Нітрофуранового препарати мають широкий спектр дії. Призначають переважно фуразолідон.

Антисептики. Серед антисептиків широкого спектру дії найбільшої уваги заслуговують Діоксидин і фурацилін.

Фітонцидні препарати. До фітонцидами відноситься хлорофілліпт – препарат з листя евкаліпта, що володіє вираженим антістафілококковим дією. Фітонциди містяться також у часнику, який використовують для інгаляцій.

Аерозольтерапія. В останні роки для лікування хронічного бронхіту рекомендується аероозольний препарат біопарокс. Він містить фузафунгін – речовину грибкового походження, який чинить антибактеріальну і протизапальну дію. Препарат активний щодо стрептококів, стафілококів, пневмококів, а також внутрішньоклітинних мікроорганізмів (мікоплазма, легіонелли), має протигрибкову активність.