Лікування вітрянки

Специфічне лікування вітрянки найчастіше не проводять, за винятком тих випадків, коли розвиваються ускладнення.

Хворого на вітрянку дитини негайно ізолюють від дитячого колективу, хоча в більшості випадків буває вже пізно, і все одно за кілька місяців переболевает весь клас або вся група дитячого саду. Ізолювати хворого необхідно до закінчення 5-7 днів від появи останнього свіжого бульбашки, після чого карантин припиняється, так як дитина перестає бути небезпечним як джерело вітрянки.

Основна увага під час лікування вітрянки повинно бути спрямоване на висип. Висипання 2-3 рази на день «припікають» антисептиками. Для цього, особливо при лікуванні маленьких дітей, можна використовувати не тільки «класичну» зеленку, але й інші анілінові барвники – жовтий ріванол, червону марганцівку або т епідеміології, розчин метиленового синього.

Така антисептична обробка необхідна, для того щоб впоратися з сверблячкою. В іншому випадку хворі діти, особливо маленькі, починають розчісувати сверблячі місця на тілі, що може спричинити занесенням вторинної інфекції та розвитком ускладнень, наприклад, гнійного дерматиту.

Крім того, якщо хвора  на вітрянку дитина віддере корочку сама, не чекаючи її відпадання, то слід від неї залишиться на все життя. З тією ж метою уникнути розчесів, хворим дітям потрібно коротко стригти нігті і утримувати їх руки в чистоті.

При високій температурі хворим на вітряну віспу призначаються жарознижуючі препарати, при сильному свербінні – антигістамінні засоби.

При важких формах перебігу вітрянки, ослабленим дітям, а також вагітним в останні дні перед пологами вводять імуноглобулін, який допомагає організму виробити антитіла до вітрянці і швидше впоратися з інфекцією. При гнійних ускладненнях під час лікування вітрянки лікар може призначити антибіотики, наприклад, пеніцилін.